розщеплювати — 1) = розщепити (розділяти на частини вздовж чого н.), розколювати, розколоти, колоти, розчахувати, розчахнути; розклинювати, розклинити (клином) 2) див. ділити I … Словник синонімів української мови
розщеплювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
атомізувати — ую, уєш, недок. Розщеплювати речовину до утворення окремих, вільних атомів … Український тлумачний словник
інвертувати — у/ю, у/єш. Піддавати що небудь інверсії, розщеплювати … Український тлумачний словник
птіалін — у, ч. Фермент слини людини і деяких тварин, який має здатність розщеплювати крохмаль … Український тлумачний словник
розклинювати — юю, юєш, недок., розклини/ти, ню/, ни/ш, док., перех. Вбиваючи або вставляючи клин, розщеплювати чи розшивати що небудь … Український тлумачний словник
розчахувати — ую, уєш, недок., розчахну/ти, ну/, не/ш, док., перех. 1) Розколювати, розщеплювати (дерева, гілки і т. ін.) на частини. || безос. || Розсікати, розтинати зверху до низу чимсь гострим. 2) тільки док. Спричинити незручним, різким рухом розрив зв… … Український тлумачний словник
розщепити — див. розщеплювати … Український тлумачний словник
розщеплення — я, с. Дія за знач. розщепити, розщеплювати і розщепитися, розщеплюватися. •• Розще/плення а/кцій збільшення кількості випущених акцій з пропорційним зниженням номінальної або оголошеної ва … Український тлумачний словник
розщеплюваний — а, е. 1) Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до розщеплювати. 2) Який може бути розщепленим … Український тлумачний словник
